Печать

Прокурорські жнива


2013-06-22 (12:17)

(См ранее: ООО ”Агрофирма Корнацких” подверглась жестокой рейдерской атаке, применено огнестрельное оружие (ОБНОВЛЕНО, ВИДЕО!))

18 червня 2013 року сімейство Генерального прокурора України Віктора Пшонки безуспішно намагалось зібрати ячмінь на землях в Первомайському районі Миколаївської області. Тих самих землях, які прокуратура відібрала в родини Аркадія Корнацького – місцевого сільгосппідприємця, що минулого року переміг на виборах до Верховної ради по злощасному округу №132. Точніше, це Віктор Павлович разом з синком Артемом думає, що відібрали землю, підробивши документи. Але селяни вважають по-інакшому. Ось і довелось начальникові УМВС України в Миколаївській області Валентину Парсенюку направити шість десятків «соціально-близьких» з пістолетами та помповими рушницями, щоби забезпечити прокурорські жнива.

Збирати для Генпрокурора ячмінь, який посіяло ТОВ «Агфрофірма Корнацьких» на 1700 га поблизу села Чаусово-2, повинні були комбайни Державної акціонерної компанії «Хліб України» під охороною співробітників Первомайського райвідділу міліції. Замовником комбайнів та транспорту виступило ТОВ «Партнер-Агро», що контролюється сином Генерального прокурора України Артемом Пшонкою, а також заступником прокурора Київської області Миколою Стояновим і головою Миколаївської облдержадміністрації Миколою Кругловим. На випадок, якщо селяни стануть протестувати проти крадіжки (точніше, пограбування, бо крадіжка – це таємне заволодіння чужим майном, а тут все робилось відкрито) врожаю, загін міліціонерів підсилили привезеними з Миколаєва, Одеси та Києва бандюками, озброєними сокирами, обрізками арматури, бейсбольними бітами, помповими рушницями та пістолетами, призначеними для відстрілу як гумових, так і металевих куль.

Наслідком прокурорсько-міліцейського безумства стали 5 важкопоранених та десятки травмованих мешканців Чаусово-2, а кадри з закривавленими людьми обійшли всі телеканали України.

Хто ж саме вивів бандитів і наказав стріляти по селянах? Формально – адвокат з Миколаєва Велешинська Оксана Сергіївна, яка очолює ТОВ «Партнер-Агро» і проживає за адресою: м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 31, кв. 12. Саме вона керувала нападниками, перебуваючи в автомобілі «Шкода» білого кольору, номер державної реєстрації ВЕ 1792 ВВ. А коли міліціонерам, яких викликали народні депутати на місце «битви за врожай», все ж таки довелось імітувати якусь діяльність по забезпеченню громадського порядку, у багажник саме цього автомобіля «братки» складали зброю. Після чого Велешинська її безперешкодно вивезла.

 

Оксана Велешинська у липні 2012 року отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Тепер вона керує бригадами «гопників»

 

Зразу зазначимо, що до Оксани Сергіївни особливих претензій бути не може, оскільки наказ стріляти по людях віддала не вона, а начальник УМВС України в Миколаївській області Валентин Парсенюк. Звісно, попередньо погодивши це з прокурором області Андрієм Курисем. Велешинська – це суто підставна особа, яка виконує дрібні доручення та керує земельними активами Пшонки-молодшого й Круглова в Миколаївській області.

Попервах Артем Пшонка хотів був домовитись з Аркадієм Корнацьким «по-хорошому» і навіть кілька разів засилав на переговори свого кума Олега Жигіря. Але  від пропозиції віддати Пшонці 50% активів агрофірми в обмін на покровительство Генерального прокурора України Корнацький відмовився.  І тоді спеціально для рейдерського захоплення земель родини Корнацьких в Миколаєві було створено ТОВ «Партнер-Агро».

Підставна фірма зареєстрована 7 липня 2012 року на домашню адресу пані Велешинської, дрібного миколаївського юриста, що працює по господарських справах – ну, дійсно, не реєструвати ж фірму Генерального прокурора України на бомжа? На подяку за труди 31 липня 2012 року, вже після того, як Велешинська стала директором ТОВ «Партнер-Агро», вона отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

Автомобіль, у багажнику якого адвокат Велешинська переховувала зброю «братків»

 

Хоча ТОВ «Партнер-Агро» і належить трьом високим достойникам, за інформацією наших джерел керуючим партнером є миколаївський губернатор Круглова. Що стосується Артема Пшонки, то він справами фірми не цікавиться, а лише рахує гроші, які йому заносить компаньйон Стоянов – колишній прокурор Миколаївської області, що подарував родині Генерального прокурора гранітно-щебеночний кар’єр у Первомайську.

 

І метрвим, і живим, і ненародженим…

Донедавна під новомодним словом «рейдерство» розумілась ситуація, коли зловмисники (здебільшого, з числа адвокатів, що понаїхали до столиці з Луганська) домовлялись за помірну суму з суддею, і «його честь» іменем України міняв власника підприємства.

Зовсім інша річ, якщо рейдером виступає Генеральний прокурор. Судові рішення тут не потрібні, а поміняти власника можна простим розпорядженням голови райдержадміністрації.

Власне, саму таку аферу й провернули восени минулого року адвокат Велешинська та голова Первомайської райдержадміністрації Демченко, які підробили документи для того, щоби  заграбастати для Пшонки й Круглова 1700 га чорнозему. Зроблено це було просто й без вигадок. Спочатку Демченко 12 жовтня 2012 року видав розпорядження №470-р, яким оголосив державними землями запасу, тобто конфіскував у позасудовому порядку, земельні ділянки, що були придбані в 90-х роках батьками Аркадія Корнацького в односельців у ході роздержавлення земель колишнього колгоспу «Шлях Леніна». Ця земля стала приватною ще в 1995 році, всі ці роки обліковувалась в органах Держкомзему як приватна власність, родина Корнацьких сплачувала земельний податок, але фальсифікаторів такі подробиці, звісно, не цікавили.

За 5 хвилин по тому Демченко підписав наступне розпорядження – №471-р «Про надання дозволу громадянам України на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради». Цим розпорядження було задоволено заяви 775 громадян, які, начебто, звернулись до Первомайської райдержадміністрації з проханням виділити по 2 га землі. Щоправда, таких громадян доки не було, але Демченка з Велешинською це  також не турбувало, оскільки працювали вони в інтересах родини Генерального прокурора України, а тому недоторканність їм була гарантована.

Лише після цього Демченко наказав усім керівникам бюджетних установ райцентру зібрати в підлеглих заяви на своє ім’я з проханням виділити по 2 га землі для ведення особистого селянського господарства. Як це відбувалось у центральній районній лікарні, журналістам розповіли медичні працівники та водії автомобілів «швидкої допомоги».

Наприкінці жовтня всіх лікарів обійшла старша медсестра поліклініки на ім’я Людмила Миколаївна та попередила, що з райдержадміністрації надійшла телефонограма про те, що кожний співробітник зобов’язаний написати заяву про виділення землі. Народному здивування не було меж: як може фельдшер чи фтизіатр вести індивідуальне селянське господарство, чим, коли й за які кошти оброблятиме 2 гектари землі, куди діватиме врожай і хто за нього буде працювати в лікарні в той час, як він поратиметься на полі? Але головне – хоча земля виділяється безкоштовно, для отримання державного акта на землю необхідні чималі кошти. Лише виїзд землевпорядника для виділення землі в натурі зі встановленням межових знаків коштує понад 3 тис. грн. А ще ж треба укласти договір з проектною організацією та виготовити документацію на землевідвід, що також коштує чималу копійку. Не кажучи вже про те, скільки часу треба відстояти в чергах до чиновницьких кабінетів.

Одначе головний лікар заспокоїв – ані платити гроші, ані ходити до райдержадміністрації не доведеться, треба лише написати заяву та здати її у відділ кадрів лікарні.

Сплинуло два місяці, і 27 грудня 2012 року головний лікар оголосив, що наступного дня всі співробітники мають прийти з паспортами та довідками про присвоєння ідентифікаційного коду.

28 грудня 2012 року Первомайська центральна районна лікарня не працювала. На другому поверсі поліклініки був виділений окремий кабінет для директора ТОВ «Партнер Агро» пані Велешинської, яка разом з помічниками від імені райдержадміністрації видавала держакти на землю. Процедура виглядала наступним чином. Спочатку працівник лікарні, відстоявши довжелезну чергу, вручав Велешинській свій паспорт і довідку, та робила копію, давала на підпис чистий бланк договору між бюджетником і ТОВ «Партнер-агро» про оренду земельної ділянки та вручала держакт.

Досвідчений читач, звісно, стане заперечувати й стверджувати, що таке неможливо. Мовляв, виписати держакт на землю без відведення землі в натурі, без виготовлення землевпорядної документації й навіть без паспорту майбутнього власника неможливо. Не кажучи вже про те, що стороння людина, якою є Велешинська, ну ніяк не може отримати в райдержадміністрації чужі держакти на землю, прошиту й пронумеровану книгу обліку та ще й підписувати договори від імені свого підприємства в безкоштовно наданому їй приміщенні державної лікарні. Але, виявляється, все можливо, якщо йдеться про рейдерське захоплення землі на користь сина Генерального прокурора України. Ось, будь ласка, один з держаків на землю, вручений співробітниці лікарні. Він виписаний 25 грудня 2012 року.

А ось – план земельної ділянки, на підставі якого цей акт виписаний. Хто саме замовив і оплатив розробку плану Миколаївському науково-дослідному і проектному інституту землеустрою – невідомо. Більш того: цей план складений 27 грудня, тобто за два дні після того, як на його підставі Демченко виписав держакт на землю.

Цікаво, Віктор Павлович Пшонка не бажає прокоментувати ці документи, а головне – дати їх виготовлення?

 

Але й це не все. Виявилось, що достатньої кількості заяв від бюджетників – тобто 775 – набрати не вдалось. І тоді в райдержадміністрації стали писати такі заяви самотужки. Спочатку просто брали по податковій базі даних прізвища людей, які ще не отримали земельні паї, і на комп’ютері набирали заяви від їх імені, підробляючи підписи.

Щоби прискорити роботу, Демченко наказав виготовити бланки заяв, в які співробітники райдержадміністрації вписували прізвища людей з податкової бази.

А коли й цього виявилось замало, Демченко став накладати резолюції на чисті бланки, куди його підлеглі вписували лише перше-ліпше прізвище – без адреси, паспортних даних чи індивідуального податкового номеру.

Але й це не все. Всі ці фальшиві заяви – а їх десятки – зареєстровані в Первомайській райдержадміністрації 5 листопада 2012 року під одним №2042-01-35, а розпорядження про виділення землі цим людям датовано 12 жовтня 2012.

До речі, прес-служба Генеральної прокуратури України вже двічі розсилала заяви про те, що ані Пшонка-старший, ані його синок не мають ніякого відношення до діяльності ТОВ «Партнер-Агро» і на землю Корнацьких не претендують. Тому ми публікуємо всі ці документи, щоби Віктор Павлович та його прес-служба перестали, нарешті, смішити народ. Якби Генпрокурор не мав безпосереднього відношення до цієї афери, то Демченко й Велешинська вже давно були б у наручниках.

Треба сказати, що про існування розпоряджень голови Первомайської райдержадміністрації, якими в позасудовому порядку були конфісковані в матері Аркадія Корнацького та передані фірмі Генерального прокурора 1700 га чорнозему, до середини січня 2013 року знало дуже обмежене коло людей. На сайті райдержадміністрації ці розпорядження не публікувались, на депутатські запити не видавались. Роздобути їх вдалось лише журналісту Ігорю Луценку, який звернувся до голови Первомайської РДА Демченка з інформаційним запитом, пригрозивши судом.

Тому справжній вибух стався, коли Велешинська взимку 2013 року повернула бюджетникам підписані нею договори оренди земельних ділянок. До того люди гадки не мали про причину такого атракціону небаченої щедрості й не знали, що влада їх наділяє землею, яка належить Корнацьким. І лише роздивившись докладені до договорів плани земельних ділянок, бюджетники зрозуміли, в яку аферу їх втягнули.

Заспокоювати обманутих бюджетників у лютому 2013 року в Первомайськ примчалась Велешинська. Їй знову був наданий зал в центральній районній лікарні, де пані адвокатеса зустрілась зі своїми орендодавцями й чітко пояснила, що безплатний сир буває тільки в мишоловці. На запитання, чи збирається ТОВ «Партнер-Агро» платити за оренду землі, Велешинська пояснила, що її підприємство понесло видатки, замовляючи від імені бюджетників землевпорядну документацію (на що, до речі, Велешинська не мала ніякого права), і ці гроші вона мусить вирахувати з орендної плати.

А ще за кілька днів лікарі, вчителі, бібліотекарі та вихователі дитячих садків Первомайська довідались, що тепер вони ще й позбулись права на державні субсидії, на допомогу у зв’язку з безробіттям та на інші соціальні виплати, позаяк вважаються володільцями особистого селянського господарства. Особливо обурювались ті, чий підпис під заявою на виділення землі та під договором з ТОВ «Партнер-агро» був підроблений. Люди ані сном, ані духом не відають, що стали землевласниками, а їм раптом надходить повідомлення про те, що треба сплачувати земельний податок.

Оскільки безпосереднім організатором афери виявився голова райдержадміністрації, звертатись до міліції чи прокуратури сенсу не було жодного. Тож ошукані мешканці Первомайська кинулись по допомогу до київських журналістів.

Співробітники бюджетних установ Первомайська не тільки розповіли журналістам, як їх примушували писати заяви на виділення землі.  Багато хто видав автору цих рядків нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив «Бойка Володимира Марковича … представляти мої інтереси з приводу безпідставного набуття мною права на володіння земельною ділянкою, що належить родині Корнацьких» та доручив домогтися в судовому порядку скасування державного акта на землю й розірвання договору з ТОВ «Партнер-Агро», як укладеного внаслідок обману й зловживання довірою. Уявляєте, з якими очима нотаріуси Перовмайська посвідчували ці довіреності?

Позови до фірми Генерального прокурора від імені бюджетників ми вже підготували й найближчим часом почнемо радувати читачів репортажами з залу судових засідань. Також повідомляємо, що нам недавно довелось представляти інтереси двох співробітників Первомайської центральної районної лікарні в Миколаївському окружному адміністративному суді, куди Клавдія Павлівна Корнацька оскаржила розпорядження голови Первомайського РДА. Довідавшись про цей позов, автор зразу ж подав заяви про вступ у справу в якості представника третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору – зрозуміло, що на боці Первомайської райдержадміністрації :).

Я рідко співчуваю суддям. Але це був саме той випадок. Суддя Андрій Мороз справляв враження розумної і, головне, совістливої людини. Мабуть, через свою молодість (Мороз А.О. вдягнув суддівську мантію лише в грудні 2009 року) він ще не звик виносити завідомо неправосудні рішення й тому дуже ніяковів, пояснюючи, чому саме не може задовольнити позов. Зокрема, переконував, що оскарження розпоряджень райдержадміністрації з земельних питань не належить до адміністративної юрисдикції, оскільки між сторонами фактично виник спір про належність права власності на землю і кожна зі сторін спору діє з позиції власника землі. А тому, мовляв, треба позиватись у порядку цивільного судочинства й подавати позов до Первомайського міськрайонного суду.

Я не сперечався, хоча за кілька днів до фінального судового засідання відбувся Пленум Вищого адміністративного суду України, який прийняв постанову від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», де зазначив, що такі позови належать саме до адміністративної юрисдикції. Звісно, суддя також знав про цю постанову Пленуму й не гірше учасників процесу розумів, що ні за яких обставин державна адміністрація не вправі розпоряджатись землею, що була роздержавлена й передана в приватну власність членів колективного сільгосппідприємства «Шлях Леніна» у 1995 році. Але розглянути позов по суті Мороз О.А. не наважився.

Втім, факт фальсифікації заяв бюджетників був настільки очевидним, що судді не залишалось нічого іншого, як винести окрему ухвалу на адресу Первомайського міжрайонного прокурора, вказавши в ній, що «вищезазначені обставини можуть свідчити про зловживання посадових осіб лікарні … та Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області або про вчинення ними правопорушень».

Ця окрема ухвала розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресоюhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31774238 і кожний може пересвідчитись у тому, що суд ще 31 травня 2013 року зобов’язав прокуратуру перевірити автентичність заяв бюджетників і розібратись, що саме робила в Первомайській центральній районній лікарні адвокат Велешинська.

 

Миколаївський окружний адміністративний суд 

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 

 

О К Р Е М А    У Х В А Л А

 

31.05.2013 р.   справа № 814/1350/13-а

 

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом КОРНАЦЬКОЇ К.П. … до Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200 

 про визнання недійсними і скасування розпоряджень від 12.10.12 р. № 470-р, від 12.10.12 р. № 471-р, від 20.12.12 р. № 523-р

 

В С Т А Н О В И В:

 

Судом розглянуто адміністративний позов КОРНАЦЬКОЇ К.П. до Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, в якому вона просила суд скасувати розпорядження відповідача, якими останній зарахував земельну ділянку, яку позивач вважає своєю приватною власністю, до земель запасу державної власності і на підставі заяв громадян надав їм дозвіл на складання проектів землеустрою і в наступному затвердив такі проекти землеустрою, в результаті чого 775 осіб набули права власності на земельні ділянки в межах території Ленінської сільської ради Миколаївської області.

 Також у справу вступили треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3, інтереси яких представляв БОЙКО В.М. В судовому засіданні представник третіх осіб пояснив суду, що керівництвом лікарні де працюють ОСОБА_2 і ОСОБА_3 останніх було примушено подати заяви про виділення їм земельних ділянок із земель запасу і в подальшому укласти договори оренди цих земельних ділянок із ТОВ «Партнер-Агро». Згідно пояснень представника БОЙКА В.М., ані ОСОБА_2 ані ОСОБА_3 не мали наміру на отримання земельних ділянок, проекти землеустрою не замовляли, плати за їх виготовлення не вносили.

 Також, після ознайомлення із матеріалами адміністративної справи БОЙКО В.М. звернув увагу суду на те, що переважна більшість заяв громадян на отримання земельної ділянки міститься на бланках, до яких особи власноруч вносили свої персональні дані: прізвище, ім’я та по-батькові, місце проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код, номери засобів зв’язку. В той же час, відповідачем суду надані заяви, які повністю виготовлені за допомогою комп’ютера, без жодних даних внесених особисто заявниками, а крім них надані заяви, які взагалі не містять персональних даних осіб — відповідні графи бланку заяви залишились незаповненими і тим не менш на них стоїть резолюція посадової особи Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області «До розгляду».

 Вищезазначені обставини можуть свідчити про зловживання посадових осіб лікарні, де працюють ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області або про вчинення ними правопорушень. Враховуючи, що адміністративний суд не має повноважень і процесуальних засобів для перевірки цих обставин, суд вважає за необхідне прийняти з цього приводу окрему ухвалу, яку направити Первомайському міжрайонному прокурору вжиття відповідних заходів з метою їх перевірки.

 

Керуючись ст. 166 ч. 1 КАС України, суд, -

 

У Х В А Л И В:

 

1. Направити Первомайському міжрайонному прокурору для проведення перевірки матеріали відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також копії заяв громадян на отримання земельних ділянок.

 2. Про вжиті заходи повідомити Миколаївський окружний адміністративний суд в місячний строк.

 

Звісно, якби за цією аферою не бовваніла тінь Артема Пшонки, прокуратура, можливо, і провела б перевірку й навіть вручила повідомлення про підозру як голові Первомайської райдержадміністрації Демченку, так і адвокату Велешинській. Але завдяки високому покровительству все трапилось навпаки: рейдери, довідавшись, що 21 червня «Агрофірма Корнацьких» збирається розпочати збирання ячменю в Чаусово-2, вирішили випередити події та пригнали 18 червня державні комбайни на поля «Агрофірми Корнацьких» у сподіванні самим зібрати урожай під захистом міліції. А щоби паралізувати ймовірний опір селян, з Миколаєва, Одеси та Києва були завезені десятки озброєних бандюків, яких у листопаді 2012 року вже використовували для нападу на приміщення окружної виборчої комісії №223 в Києві.

Пошуком і запрошенням бандитів займався безпосередньо начальник УМВС України в Миколаївській області Валентин Парсенюк, а їх побутовим облаштуванням, озброєнням і доставкою в Чаусово-2 – адвокат Оксана Велешинська.

Останнім часом стало модно просторікувати, що в Україну повернулись криваві 90-ті роки. Дозволю собі категорично не погодитись. Бандитизм початку 90-х був спричинений відсутністю в Україні розвинутих державних інституцій, передусім, правоохоронних.  А бандитизм нинішніх часів – навпаки. Двадцять років тому прокуратура й міліція були просто неспроможні приборкати бандитську стихію, а нині прокуратура й міліція — це і є організована злочинність.

Можна скільки завгодно критикувати найпершого Генерального прокурора незалежної України Віктора Шишкіна (нині – суддя Конституційного суду України) чи його першого заступника Юрія Гайсинського. Але неможливо уявити, щоби Гайсинський грав «Мурку» на роялі, а Шишкін – давав вказівки влаштувати збройний напад на якесь підприємство. А тепер подивимось на Віктора Пшонку та його першого заступника Ріната Кузьміна…

Про безпосередню причетність Пшонки до кривавої трагедії в Чаусово-2 свідчить те, як «розслідуються» події 18 червня. Кримінальне провадження заведено за статтею «хуліганство» (тобто порушення громадського спокою з мотивів неповаги до суспільства), майже всі бандити відпущені на волю, зброю Велешинська за допомогою міліціонерів вивезла в багажнику власного автомобіля, потерпілих від збройного нападу викидають з лікарні. Цікаво, Віктору Павловичу, який «особисто контролює» перебіг розслідування, не набридло зображати з себе клоуна? Чи він сподівається переконати громадськість, що гопники з Києва та Одеси випадково зустрілись на Миколаївському вокзалі й раптом вирішили їхати в Первомайський район, щоби «проявити неповагу до суспільства»?

Пшонці можна задавати ще багато запитань. Наприклад, чому не виконується наведена вище окрема ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду? Чому на свободі перебуває пані Велешинська? Чому досі у зв’язку з Первомайськими подіями не заведено кримінальне провадження за статтею «бандитизм»? А, між тим, те, що ми бачили – це класичний склад злочину, передбаченого ст. 257 КК України, тобто організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Втім, відповіді на всі ці запитання відомі, а події 18 червня – це лише епізод того, що зараз коїть осатанілий Пшонка навколо «Агрофірми Корнацьких», втрачаючи рештки репутації та здорового глузду. Генеральному прокуророві України вже не стільки та земля потрібна, скільки потрібно демонстративно знищити людину, яка насмілились сказати «ні» й відмовилась подарувати 50% свого бізнесу. Коли Генеральний прокурор просить «дай», у Донецьку не прийнято відмовляти, і цій донецькій істині Віктор Павлович тепер сподівається навчити не тільки Аркадія Корнацького, але й усю Вкраїну. Бо перед пацанами невдобно.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД» (частина перша, частина друга)
Оригинал публикации на Эвридей: everyday.in.ua/?p=4680

Комментарии

Автор: Kaydence   2016-05-30 (05:31)

None can doubt the vecairty of this article.

Добавить новый

Ваше имя (ник):

Контактный e-mail (скрывается):

Ваш комментарий:

 | 


Введите текст с картинки в поле внизу: