Печать

"ХРамоЧос". Патріарх Кирил проти будови на фундаментах Десятинної?


2012-12-12 (18:48)

Московський патріарх спохмурнів і відповів: "Я ніколи не казав про необхідність будівництва церкви на Десятинній! Якщо ми не знаємо, якою вона була, і її збудують – то це буде кіч! А кіч Російській православній церкві не потрібен!"

Нещодавно медіа оприлюднили креслення майбутнього музею Десятинної церкви. Якщо цей проект буде реалізований  -  рештки найдавнішого українського храму ризикують стати жертвою придворних інтриг. До планів знищення Десятинки виявилася причетною "Сім’я".

Перша реакція першого ж з опитаних "Історичною правдою" архітекторів була лаконічною: "Хана археології!"

Власне, було використано зовсім інше слово, щоб охарактеризувати, що саме станеться із рештками Десятинної церкви. Якби у слухавці було трохи гірше чути, то можна було б подумати, що розмова буде про зоологію і йдеться про добре відоме звірятко із пухнастим хвостиком.

Але, на жаль, чути було добре.

Фрагмент креслень, що були оприлюднені Олександром Бригинцем. Добре видно буронабивні палі конструкції

Днями новообраний депутат ВР Олександр Бригинець оприлюднив креслення проекту музеєфікації решток Десятинної церкви, які підготувала архітектурна майстерня Юрія Лосицького.

Конструкція накриття над мурами церкви за своєю потужністю нагадує чорнобильський саркофаг. Перше, що впадає у вічі – кілька десятків буронабивних паль глибиною більше 18 метрів і діаметром майже у метр.

18 метрів – це висота п’ятиповерхового будинку, і ці палі проходять скрізь фундаменти Десятинки. Хоча усі опитані "Історичною правдою" архітектори погоджуються, що для завдань музеєфікації було б достатньо безопорної конструкції.

Олексій Комар, археолог з Інституту Археології НАНУ, стверджує, що цей проект є абсурдним і майбутнім відвідувачам прийдеться пересуватися музеєм хіба по-пластунськи:

"У авторів цього проекту абсолютно хибні уявлення про те, що собою являють законсервовані рештки Десятинної церкви. По-перше, вони чомусь вирішили, що залишки церкви знаходяться десь на двометровій глибині. Насправді мури церкви доходять практично до сучасного рівня поверхні ґрунту. І тому те, що вони тут напроектували, значить тільки одне – між стелею та мурами буде відстань менше метра.

А по-друге, вони проігнорували наші дослідження останніх років. У них нема точного плану фундаментів Десятинки. Очевидно, у цьому проекті використані старі обміри – іще 30-х років минулого століття. І тому палі ризикують пройти просто по "живій" археології".

Буронабивні палі – найбільша проблема цього проекту. Сама наявність їх у проекті ставить під сумнів щирість намірів проектувальників: про музеєфікацію, на думку багатьох опитаних "Історичною правдою" архітекторів, тут не йдеться.

"На такій потужній "підставці" можна збудувати навіть багатоповерхівку. Для звичайного житлового будинку в Києві (18-24 поверхи), в залежності від типу ґрунтів використовують палі діаметром 50-60 см, а наприклад, для хмарочосу Бурдж Халифа у Дубаї, висота якого складає 828 м, і який розрахований на одночасне перебування 35000 чоловік, встановлені 192 палі діаметром півтора метри – тобто, вони лише вдвічі товстіші, ніж ті, що пропонують тут. - кажуть архітектори Роман і Дмитро Селюки, які брали участь у минулорічному конкурсі на створення проекту музеєфікації Десятинки, –  Тому, ця конструкція здатна витримати значно більші навантаження, ніж потрібно для простого накриття археологічного пам’ятника".

Уламок середньовічної фрески, знайдений під час археологічних робіт на рештках Десятинної

Професор Леонід Дмитрієв є автором конструкцій багатьох відомих споруд - зокрема, терміналу "В" у київському аеропорті "Бориспіль", Житнього ринку, Київського будинку меблів та інших, де великий простір треба перекрити без внутрішніх опор.

Роздивляючись проект, професор Дмітрієв емоційно коментує: "Господи, це – жах якийсь! Тут про музеєфікацію решток ніхто не думав! Думали про те, щоб збудувати потім щось на цій конструкції! Навіщо турбувати давнину?! Та ще й палями діаметром у 800 мм! Уявіть, що це буде за музей: ви заходите, а там – ліс із метрових колон! Моя думка – це архітектурне рішення є просто небезпечним для решток церкви!"

Архітектор Андрій Мирогородський підтверджує таку точку зору: "Цей проект призначений для будівництва великого об’єкта згори, а не для музеєфікації Десятинної церкви".

Архітектурне бюро Миргородського торік було одним із двох переможців конкурсу. І тепер, коли архітектор побачив проект "конкурентів", він розгублено розмірковує щодо того, чому реалізацію проекту доручають іншій фірмі: "Очевидно, це відбулося поза межами правових рамок і здорового глузду: врешті-решт, чому я дізнаюся про все це з преси?!"

Минулорічний конкурс не обійшовся без казусів: один із проектів передбачав, що на місці Десятинки мав би з'явитися справжній храм-хмарочос

У травні 2011 року Київська міська державна адміністрація організовує бліц-конкурс архітектурних концепцій музеєфікації решток Десятинної церкви. Ідея полягала у тому, щоб створити сучасний археологічний парк на території Старокиївського городища – місця, де окрім самої Десятинної церкви знаходяться рештки князівських палаців Володимира Святого.

Конкурс закінчився скандалом: лічильна комісія відмовилася оголошувати результати конкурсу, коли побачила, що проект, який передбачав надбудову музейного приміщення "діючою моделлю храму", не набирає необхідної кількості голосів.

У той же час на мобільний телефон голови конкурсного журі, головного архітектора Києва Сергія Целовальника почали надходити дзвінки із погрозами... піддати його анафемі!

Серед конкурсних проектів, які були відкинуті журі, був і той, що передбачав будівництво на Старокиївській горі справжньої вавилонської вежі. Такий собі хмарочос-храмочос.

І от тепер, після багатьох запевнень як з боку голови КМДА Олександра Попова, так і міністра культури Михайла Кулиняка про те, що жодних храмочосів тут збудовано не буде – перед очима здивованих археологів та архітекторів з’являється проект, який ставить завдання конкурсу з ніг на голову.

То звідки подзвін?

Церква розбрату

Територія навколо решток Десятинної церкви перетворилася на зону конфлікту всередині "нульових" років. Спочатку з нагоди Великодня представники УПЦ Московського патріархату попросили у адміністрації Національного музею історії України дозволу встановити намет-скінію для проведення святкової служби. І потім не прибрали.

З цього все починалося. Фото з сайту "Десятинного монастиря"

Натомість навесні 2010 року намет раптом перетворився на каплицю Десятинного монастиря. Усі роботи були здійснені буквально протягом однієї ночі. А незабаром незаконне будівництво було освячене особисто митрополитом Володимиром.

Нічне храмобудівництво. Фото з сайту "Десятинного монастиря"

Влітку 2012 року каплиця була "підреставрована", облицьована камінням і мармуром - і все більше почала нагадувати не колибу, а справжню церкву.

Нещодавно Держархібудконтроль звернувся із приписом знести незаконну будівлю. "Ще в серпні до нас звернулися з тим, щоб ми розібралися, чи законно проводиться реставрація Десятинного монастиря, - говорить Іван Алексеєнко, заступник начальника інспекції Держархібудконтролю. – Під час перевірки виявилося, що у них немає ані рішення про виділення землі, ані дозволу на реставрацію. До нас вони жодного разу не зверталися, щоб такий дозвіл отримати. Щодо цього ми призначили штраф і повідомили, що каплицю доведеться знести. Але обидва ці приписи оскаржують нині у суді".

Митрополит Володимир освячує результати рейдерського захоплення території. Фото з сайту "Десятинного монастиря"

А далі починаються дивні речі. Перший суд Держархібудконтроль уже програв. Щоправда, на це рішення першої інстанції подана апеляція.

"Отака проблема у нас зараз з церквами: вони вважають, що закони їм не писані" – скаржиться журналістам чиновник. Його питають: "Проблема із усіма церквами?" – "Ні, – відповідає, – лише із однією – Московського патріархату. У Лаврі вони теж проводять реставраційні роботи без наших дозволів".

У гарячу фазу конфлікт на фундаментах Десятинної церкви перейшов рік тому, наприкінці травня 2011 року. Тоді представники УПЦ МП почали завозити будівельні вагончики, очевидно, маючи намір продовжити захоплення території.

Коли народний депутат Святослав Олійник, який випадково побачив, як розвантажують ці вагончики, підняв скандал у пресі, представники УПЦ МП повідомили, що вони тут ні до чого.

"Десятинний монастир" на тлі Історичного музею, поверх фундаментів княжого Києва

Тоді настоятель Десятинного монастиря архімандрит Гедеон із благосним виразом обличчя повідомив пресі, мовляв, вагончики – не наші, і потрібні чи то геодезистам, чи то археологам. Брехні вистачило рівно на 5 хвилин – саме стільки часу знадобилося журналістам, щоб додзвонитися до Інституту археології, де дуже здивувалися, що їм "подарували" кілька вагончиків.

Тоді, у травні 2011 року, коментуючи ситуацію навколо вагончиків, архімандрит Гедеон згадав Євангеліє від Матфея: "За справами їхніми упізнаєте їх". Ці вагончики і нині там. Їх використовують не археологи, а ченці.

Після цього конфлікту наступило затишшя. Медіа більше року не поверталися до цієї теми. Допоки на руїнах не створили Музей Десятинної церкви.

Музей абсурду та профспілка монахів

Представники УПЦ МП змінили тактику. Коли стало зрозуміло, що просто легким рейдерським наскоком храм не збудуєш, там, очевидно, усвідомили рецепт Михайла Жванецького: не можеш запобігти – очолюй.

Несподівано для наукової спільноти директором новоствореного музею став Павло Дорошенко. Чомусь без оголошення конкурсу. Ця людина є широко відомою вузьким колам як ієромонах Ярослав, служитель того самого незаконно збудованого Десятинного монастиря. "Спочатку це сприйняли як жарт, - каже археолог Олексій Комар. – Але згодом стало не до жартів".

Ієромонах Дорошенко захоплює територію біля Національного музею історії. Фото з матеріалу"Музей Десятинної церкви МП. Справа Сім'ї?"

На новій посаді ієромонах Ярослав насамперед проявив себе тим, що у прискореному темпі почав формувати штат нового музею.

"Десь 50 осіб співробітників музею – це монахи Десятинного монастиря та інші духовні особи, і лише близька 30 – наукові співробітники, які були запрошені до співпраці із академічних установ", - розповідає Лариса Ганзенко, тепер уже колишній заступник директора з наукової роботи цього Музею.

Отже, вийшло так, що українська держава почала фінансувати Десятинний монастир з грошей платників податків.

Всі ці люди мали перебувати в єдиному приміщенні, яке знайшов для свого колективу його отець-директор - у підвалі на вулиці Володимирській, 6.

Після того, як у підвалі-офісі побували телевізійні групи українських новин, директор музею закрив його на замок

Для повноти картини треба згадати про те, що ченці створили в музеї профспілку. Більшість світських співробітників музею це об’єднання проігнорувало, і тому вийшла дієва монахоспілка. Що само собою є абсурдом з огляду на те, хто є їх основним Працедавцем.

Музей наповнювався дияконами та протодияконами, а до завідувача науково-дослідного відділу треба було звертатися "архімандрит Гавриїл". Він вимагав, щоб з внутрішніх документів наукові співробітники вилучали такі "образливі" слова як "релігія" і "культ", вимагав, щоб дохристиянський період історії не згадувався взагалі, а обов’язковим контрапунктом кожної екскурсії було відвідування каплички Десятинного монастиря.

Під пресом духовного цензора наукові співробітники почувалися дещо незатишно – усе це нагадувало музей Леніна: "до 1917 року історії не було", і не дай Боже обійти увагою керуючу роль КПРС!

Кількість подібних порушень зростала у геометричній прогресії. Отець-директор викликав заступника з наукової роботи Ларису Ганзенко, яка почала протестувати, на аудієнцію до отця-настоятеля.

Під час цієї бесіди архімандрит Гедеон пояснив, що рештки Десятинної церкви не є історико-культурною пам’яткою, а приватною власністю УПЦ МП, тому ані вона, ані археологи не завадять йому збудувати на його фундаментах такий храм, як він забажає.

Згодом щось дуже подібне заявив і сам отець-директор, мовляв, Музей історії Десятинної церкви є не державним, а власністю общини "Десятинного монастиря" УПЦ МП, оскільки нібито саме вони добилися від держави його фінансування, а відповідно, він може діяти на свій розсуд, без огляду на будь-які державні закони і правила.

Архімандрит Гедеон (другий ліворуч) із братією

Врешті-решт, Ларису Ганзенко підвели до того що вона сама написала заяву про звільнення. І тут світська меншість музею не витримала та почала протестувати.

Конфлікт вийшов за межі Старокиївської Гори – музейники звернулися із відкритим листом до міністра культури:

"Де факто релігійною общиною "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП, що узурпувала всі керівні посади у новоствореному Музеї історії Десятинної церкви, оголошено війну "світській" частині співробітників музею.

...Музей історії Десятинної церкви обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією "Десятинного монастиря" УПЦ МП, що фінансується за державний кошт, не здатен виконувати жодне з покладених на нього державою завдань, порушує наукові принципи музеєфікації пам'ятки і має на меті прямо протилежні цілі: знищення аутентичних решток Десятинної церкви – пам'ятки історії і культури національного та світового значення, шляхом будівництва сучасної діючої культової споруди УПЦ МП".

Святіші за патріарха московського

Очевидно, що у підґрунті ситуації навколо Десятинної лежить конфлікт цінностей. І не йдеться про те духовних, чи матеріальних. Просто інших.

Якби перенести життя Десятинного монастиря за межі охоронної зони пам’ятки національного значення, Архімандрит Гедеон міг би справляти враження навіть позитивне. Він – людина неймовірної енергії. Чи не щотижня до його церкви приїжджають чергові гастролюючі мощі та ікони.

Він привозить з Сербії відому співачку Дівну Любоєвич і ще звідкілясь – нащадків російських імператорів. У православних середовищах про нього весь час чути, він – геній піару, якщо йдеться по його специфічну цільову аудиторію.

На православних інтернет-форумах фанати отця Гедеона питають, коли ж нарешті він стане єпископом?! "На все воля Божа" - як годиться відповідає монах. Щоправда, часом трапляються і більш дивні висловлювання: "У Церкві такого поняття, як хабар, не існує, є пожертви, які відбуваються згідно з особистою волею кожної людини". Але погодьтеся – це релігія нового часу!

А головне – отець Гедеон знаходить собі "правильних" прихожан. Його церква стає усе більш популярною серед київських високопосадовців. Тут бачили навіть представників "Сім’ї" - голову Нацбанку Сергія Арбузова.

Але найактивнішим її лобістом є інший прихожанин цієї церкви – народний депутат і представник президента у новопредставленій Верховній Раді Юрій Мірошниченко.

Юрій Мірошниченко (у колі) є одним з впливових прихожан цієї церковної громади

По завершенні конкурсу проектів музеєфікації саме він збирав членів журі та учасників конкурсу на нараду у Адміністрації президента України.

Тоді, влітку 2011 року, прозвучала фраза, яку різні учасники тієї наради запам’ятали дещо по-різному. Але суть була одна: "Президент пообіцяв Кірілу". Йшлося саме про побудову нової Десятинної церкви над старими фундаментами.

Незабаром обіцянки президента перестали бути надбанням вузького кола – у вересні 2010 року Юрій Мірошниченко подав до парламенту законопроект, згідно з яким на Старокиївській горі мав з’явитися "Національний православний комплекс": "Відродити унікальний Символ православ’я – церкву Богородиці (Десятинної), збудувавши новий Храм на стилобатній частині головної споруди Національного православного комплексу".

Також передбачалося, що на його території будуть збудовані Духовно-просвітницький центр православної культури із бурсою та бібліотекою і... монастир із можливістю відправлення релегійних потреб, екскурсійного відвідування та проведення протокольних заходів.

Усе це мало бути збудовано до 2015 року – до наступних президентських виборів, коли кожна перерізана стрічечка додає 0,5 відсотка до рейтингу.

Православна мрія. Саме так має виглядати "Десятинна церква" за задумом представників УПЦ МП. Такий вигляд має головна сторінка сайту громади, яку очолює архімангрит Гедеон

Не зовсім зрозуміло, якою була б доля решток князівських палаців, що оточують Десятинну церкву практично з усіх боків, адже уся територія мала бути згідно із цим законопроектом щільно забудована сучасними спорудами.

На щастя для любителів старовини і просто культурних людей, Головне науково-експертне управління ВРУ "не впізнало" у тексті Юрія Мирошниченка закон: "за формою викладу положень відповідних статей законопроект більшою мірою схожий на перелік заходів з відбудови церкви Богородиці (Десятинної), ніж на закон».

А далі на кількох сторінках експерти намагаються пояснити, що 35-ту статтю Конституції наразі ніхто не відміняв, а Україна є світською державою, у якій функціонує кілька православних конфесій. Отже, Верховна Рада цей проект відхилила у першому ж читанні.

Тоді ж, восени 2011 року академік Петро Толочко, директор Інституту Археології НАНУ, був дуже схвильований усією цією длубаниною навколо Десятинної церкви.

При нагоді Толочко прямо звернувся до московського патріарха Кирила: "У Києві часто посилаються на вашу думку щодо будівництва Десятинної церкви, але цього не можна робити – ніхто ж не знає, якою вона була!" Патріарх спохмурнів і відповів: "Жодної такої думки я ніколи не висловлював! Якщо ми не знаємо, якою вона була, і її збудують – то це буде кіч! А кіч Російській православній церкві не потрібний!"

Отже, здається, архімандрит Гедеон, Юрій Мірошниченко та компанія хочуть бути святішими за патріарха московського. Важко сказати, хто є головним "мотором" ідеї, однак вони всі, здається, щиро переконані, що участь у побудові гігантської храмової споруди на місці унікальної археологічної пам'ятки - Богоугодна справа.

Але виглядає це – як суміш хлестаковщини із бендерівщиною та голохвастовщиною. Храмочос, одним словом!

http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/12/5/102623/


Оригинал публикации на Эвридей: everyday.in.ua/?p=3784

Комментарии

Добавить новый

Ваше имя (ник):

Контактный e-mail (скрывается):

Ваш комментарий:

 | 


Введите текст с картинки в поле внизу: