Печать

Казав пан: «Кожух дам» (перДлини тижня) (2010-11-25)


2012-12-11 (17:33)

В Україні є традиція: раз на 6 років, 22 листопада, кияни й гості столиці збираються на Майдані та пояснюють Віктору Федоровичу, у чому він не правий. На цей раз темою всенародного гуляння з наметами стала передвиборна обіцянка Януковича надати податкові канікули на 5 років для всього малого бізнесу. А точніше – спосіб її виконання. Тобто заява пана Президента, проголошена ним 17 листопада з приводу обурення підприємців вбивчим для них Податковим Кодексом.

Ця заява Арбітра Нації під час засідання РНБОУ стала справжньою перДлиною, навіть не тижня, а року:  «Чого вони вимагають сьогодні під час розгляду Податкового кодексу? - Щоб ми залишили ті дірки, які були у законодавстві, для того, щоб не платити податки». Ось, воно яке, покращення життя вже сьогодні та податкові канікули для малого бізнесу.

Дійсно, підприємці не хочуть платити. Передусім – не хочуть наповнювати «кишенькові фонди» хабарників-податківців. Бо суть єдиного податку, який, фактично, скасовується Податковим Кодексом, полягає в тому, що цей податок сплачується за фіксованою ставкою незалежно від результатів підприємницької діяльності. Навіть, якщо підприємець «прогорів» і бізнес виявився збитковим. Але в обмін за це «єдиноподатник» не зазнає на своїй шкурі, що таке «азаровщина», бо позбавлений радості податкових перевірок. Спрощена система оподаткування – це, передусім, захист дрібного підприємця від податкової сваволі, від позапланових перевірок, від вимагання грошей податковими міліціонерами, від необхідності докладати до податкової звітності конверти з презентами інспектору. Скасувати цю систему – і бюджет взагалі перестане отримувати надходження від дрібного бізнесу, оскільки цей бізнес буде просто знищений податковими набігами.

Себе, коханого, завжди приємно цитувати. Три роки тому ми писали на «ОРД», що для державного процвітання треба, щоби народ не робив трьох речей: не дивився телевізор, не ходив на вибори й не сплачував податки.

Тож дозволимо собі розлогу цитату з того давнього опусу:

«Друже, пам’ятай, що чиновники, політики й правоохоронці поводять себе так, як їм це дозволяє народ. Тобто – ти. Якщо ж ти хочеш, щоби представник влади не нишпорив по твоїх кишенях, якщо ти прагнеш, щоби тебе поважала держава, то навчися, для початку, поважати себе сам. Себе й свої права. А для цього, насамперед, не роби трьох речей: не дивися телевізор, не сплачуй податки і не ходи на вибори.

Можеш повірити мені на слово, що українська журналістика, зокрема тележурналістика, самим своїм існуванням ставить під сумнів наявність людської гідності, як явища. Людині, яка себе поважає, нема чого дивитися в „ящику”, рівень передач якого розрахований на інтелект бабки Параски. Пам’ятаєш, друже, як на початку зими 2004-го, коли в Києві нуртувала так звана „помаранчева революція”, на сцену Майдану виперлися, прости Господи, „журналісти” з провідних телеканалів і заявили, що вони, мовляв, втомилися брехати й, взагалі, вирішили встати з колін? Ну і що, щось змінилося? Тож скажу тобі по секрету: важко встати з колін, коли морда в кориті.

Розібравшися з телевізором, поговоримо про податки.

Друже, якщо ти киянин – зазирни в Кончу-Заспу, Пущу-Водицю чи Нові Безрадичі ба навіть на Старонаводницьку вулицю, подивися, у яких хатинках живуть слуги народу. Якщо ти з провінції – поглянь лише, на якому авто приїздить на роботу прокурор твого району чи голова суду. А ще – заціни коштовності на дружині Президента, прикинь вартість годинника лідера опозиції і подумай, що все це куплено на твої гроші.

Коли кажуть, що якийсь там заступник Генпрокурора, голова Служби безпеки чи керівник президентського Секретаріату такі заможні, бо займаються бізнесом, пам’ятай, що ці пани до продуктивної праці не здатні. Вони можуть лише красти. Насамперед – з державного бюджету, який наповнюється з твоєї кишені. Тому на пропозицію сплатити податки в повному обсязі, подумки відповідай: „Обов’язково. Але можна, я буду другим – після голови Державної податкової служби України?”

Біля виборчої урни тобі також нема чого робити. Оскільки людина, яка себе поважає, не стане брати участі в ігрищах купки шахраїв. Тобі нема на що витратити вихідний день? – Тоді поприбирай у хаті, почитай книжку, побався з дитиною. Урешті-решт, займися коханням. Всі ті, за кого ти, друже, махав прапорами на майданах – „помаранчевому” в Києві чи „біло-блакитному” в Донецьку – звичайнісінькі покидьки, які тримаються біля годівниці виключно завдяки тобі. Саме ти, віддаючи за них свій голос на виборах, надаєш їм ознаку легітимності».

Янукович з прісними розповідає, що податки, бачте, мають сплачувати всі. Ну, то нехай почне з себе. Подасть приклад. І, головне, перестане смішити народ фіктивними деклараціями про свої доходи, де ледь не головним джерелом надходжень зазначена матеріальна допомога та гонорари від наукових публікацій.

Одне радує: до підприємців вже починає доходити сенс гасла, висунутого Тетяною Монтян у притаманній їй витончено-естетичній формі: «Доки не буде прозорості державних витрат — куй вам, а не податки!». Ще трохи, і найпрогресивніша частина українського суспільства закликатиме відмовитися від перегляду телепередач.

А, між тим, Міністерство внутрішніх справ готується витрачати гроші платників податків, які, за задумом авторів Податкового кодексу, мають широкою рікою потекти до державної скарбниці з нового року.

Як повідомив заступник міністра внутрішніх справ Віктор Ракушняк, з січня 2011 року МВС України почне навчати своїх співробітників англійській мові за самою прогресивною методикою – шляхом відрядження в Англію та інші країни Європи коштом державного бюджету. У такий спосіб МВС сподівається розширити світогляд 38 тисячам міліціонерів та прищепити їм знання за курс середньої школи. Почнуть, треба думати, з працівників апарату Міністерства.

Ініціатива, що й не кажи, непогана. От тільки куди б відправити міністра Могильова на стажування з української мови? Бажано – років би на п’ять-шість. З конфіскацією майна.

Втім, за душевний спокій головного українського міліціонера можна не турбуватися. Покращення його життя наступило вже сьогодні – у повній відповідності з передвиборними обіцянками Арбітра Нації. Як виявилося, Віктор Янукович, вимагаючи прилюдно, щоби Могильов за два місяці опанував українську мову бодай у межах шкільної програми, лише розігрував спектакль для невибагливої публіки. Як був міністр Могильов безграмотним, так і залишився. Зате хатинку в Коктебелі побудував.

Зовсім по-іншому зійшлися зорі над головою попередника Анатолія Володимировича. У пошуках роботи тиняється колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, який у перервах між відвідуваннями центру зайнятості та походами по київських пивничках роздає інтерв’ю про тяжку долю «польового командира Майдану». «Вважаю себе фахівцем у системі безпеки, підготовки законів. Маю непогані знання в галузі історії, журналістики, досвід управління, — розповів Луценко журналістам про свої доки безнадійні спроби працевлаштуватися. — Звертався в кілька фондів та інститутів із пропозицією надавати свої послуги. Чекаю відповіді».

Фахівець у системі безпеки й підготовки законів

Тиждень, який сплинув, у черговий раз довів, що прокурор – це не посада, це стан душі. Незалежно від статі, майнового стану, національності чи громадянства. Ось і в сусідній Росії прокурори також смалять напалмом.

19 листопада в Чусовському районі, неподалік від Пермі, впав винищувач. Ну, впав собі й впав. Може, крило в польоті відвалилося від старості. А, може, керосин зненацька закінчився. Природно, що тамтешні журналісти спробували отримати коментар від прокурора Чусовського району Андрія Делієва. Відповідь вразила глибиною та лаконізмом. Цитуємо мовою оригіналу: «самолет упал по причине силы тяжести, так как машина тяжелее воздуха».

Мабуть, з цього прокурора вийшов би непоганий Президент Росії. Принаймні, коли в Путіна спитали, що трапилося з підводним човном «Курськ», загибель якого обговорював весь світ, Володимир Володимирович був ще більш лаконічним і напрочуд вичерпаним: «Він потонув».

Тож на цій життєрадісній ноті прощаємося з читачами до наступного тижня та бажаємо не дивитися телевізор і не ходити на вибори. Сподіваємось, що податки вони не сплачують і без наших порад.

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

Комментарии

Добавить новый

Ваше имя (ник):

Контактный e-mail (скрывается):

Ваш комментарий:

 | 


Введите текст с картинки в поле внизу: