Печать

Як Ганна Герман правозахистом займалася (пам’яті Ігоря Кіщака) (25.10.2010)


2012-12-11 (17:33)

Ось і добігла кінця історія про 16-річного підлітка з Маріуполя Ігоря Кіщака – колишнього в’язня Курязької виховної колонії ім. А.Макаренка, який став жертвою катувань. За незначну провину офіцер колонії по-звірячому побив Ігоря, внаслідок чого хлопець залишився без селезінки. Інформацію про цей кричущий випадок начальник колонії М.Маркін намагався приховати від власного керівництва, громадськості і, навіть, від прокуратури, поспіхом звільнивши Ігоря Кіщака за зразкову поведінку.

 

Одначе повертатися хлопцеві не було куди – після смерті матері в квартирі хазяйнував вітчим, якого менш за все турбувала доля пасинка. А, головне, в Ігоря, якому в колонії виповнилося 16 років, не було паспорта, оскільки начальник концтабору ім. А.Макаренка Маркін дуже поспішав відправити Кіщака додому – без паспорта й без довідки про освіту. А працівники міліції в Маріуполі відмовлялися видати хлопцеві паспорт доти, доки вітчим не сплатить адміністративний штраф.

 

Урешті-решт про поневіряння Ігоря довідався координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман, який і повідомив про випадок з хлопцем-сиротою авторові цих рядків. Без зайвого галасу, на особистих зв’язках, нам вдалося переконати працівників міліції видати Ігореві паспорт. Документ вже був виготовлений, але Дмитро мав необережність у червні 2010 року публічно звернутися до заступниці керівника Адміністрації Президента Ганни Герман з проханням допомогти дитині.

 

http://www.youtube.com/watch?v=yubKLkyMrgU

 

Боже, що тут почалося! Герман негайно почала піаритися на цій історії, розповідаючи на кожному розі про свої неймовірні чесноти та щире прагнення влаштувати подальшу долю молодій людині з Маріуполя. Інформацію про нову правозахисницю подали газети «Сегодня», «Комсомольская правда», «Газета по-українськи», «Експресс» та інші. Природно, що міліціонери, які мали вручити Ігореві паспорт, перелякалися такого гармидеру й стали очікувати вказівок начальства щодо подальших своїх дій. Начальство ж показувало пальцем у стелю й чекало розпоряджень з Адміністрації Президента.

 

А Герман, вволю наплескавшись язиком, про дитину забула. Прочекавши чотири місяці без жодних перспектив влаштуватися на бодай якусь роботу (хто візьме безпаспортного підлітка із судимістю?) хлопець не витримав. 22 жовтня 2010 року 16-річний Ігор Кіщак наклав на себе руки, повісившись у власному подвір’ї.

 

І тепер виникла остання для Ігоря проблема: без паспорта не видають свідоцтво про смерть, а без свідоцтва про смерть не відводять місце на цвинтарі. Сподіваємось, що пані Герман на цей раз не стане «допомагати» Ігорю Кіщаку й хлопця вдасться поховати там, де це прийнято в людей – на кладовищі.

 

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»

 

 

Когда опускаются руки…

 

Мне казалось, что этот неординарный метод защиты прав человека поможет ему. Метод, который все мои правозащитные «гуру» советовали избегать. Метод, о котором все мои учителя советовали не распространяться, если ты все-таки его применяешь. Этот метод – «просить власть».

 

Не требовать, не настаивать, не вырывать из лап власти с мясом, а просить.

 

Но я попросил.

 

Просто потому, что по-слабому, по-детски наивно хотел решить хотя-бы часть проблем этого совершенно незнакомого мне молодого парня. Мои друзья говорили, что не надо Её просить, что поможет одному, но не поможет десяткам, сотням других. Тех, кого пытают и над которыми издеваются каждый день. В каждой украинской тюрьме, взрослой или детской, большой или маленькой.

 

Но я подумал, что пусть Она поможет ему, а дальше уже я сам. Так родилось это сообщение и это видеообращение.

 

http://www.vpg.org.ua/2010/06/blog-post_10.html

 

Мне очень помогли два человека mentbuster и viebelle . Они сделали так, что это видео посмотрело очень много людей. И Она.

 

Она позвонила и искренне пообещала помочь. Парню, которого искалечили тюремщики. Сироте, который не имеет даже паспорта, даже справки о любом образовании, полученном в школе-тюрьме-концлагере им Макаренко.

 

Анна Герман написала много писем.

 

Их куда надо разнесли фельдъегеря.

 

Анна Герман помогла, чтобы покалеченного парня осмотрели мариупольские врачи. Она предложила, чтобы Игорь приехал в Киев и полечился в правительственной больнице «Феофании»…

 

Я получил кучу отписок из разнообразнейших инстанций о том, как близко к сердцу чиновники приняли рассказ о несчастье Игоря Кищака и просьбу Замглавы Администрации Президента Украины Анны Герман о помощи этому молодому человеку.

 

Прокуратуры написали мне, что они проверили всё, но к сожалению так и не смогли найти тех, кто искалечил Игоря, значит, посчитали прокуратуры, нужно считать, что Игорь сам искалечил себя.

 

А вот паспорт… Паспорт Игорю так и не сделали. Что-то не получилось Не нашлась какая-то бумажка, кто-то в мариупольской ментовке сначала не вовремя заболел, а потом, видимо, не вовремя выздоровел. Игорь сказал мне, что очень хочет получить паспорт, чтобы получить идентификационный код и пойти работать. Уже не пойдет.

 

Завтра Игоря Кищака, который покончил с собой, похоронят в Мариуполе. Без справедливости. Без компенсации за перенесенные пытки и издевательства. Без паспорта. У нас можно хоронить людей без паспорта. У нас еще можно хоронить людей. Всё-таки нужно слушать учителей.

 

Не верить! Не бояться! Не просить!

 

Дмитрий Гройсман

 

http://di-mur.livejournal.com/132440.html
Человек не терпит насилия!: Як Ганна Герман правозахистом займалася (пам’яті Ігоря Кіщака)

Комментарии

Добавить новый

Ваше имя (ник):

Контактный e-mail (скрывается):

Ваш комментарий:

 | 


Введите текст с картинки в поле внизу: